Бій під Крутами

Бій під Крутами – одна з найважливіших подій в історії боротьби за незалежність України. Він відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, приблизно за 130 км на північний схід від Києва.
У січні 1918 року більшовицькі війська під командуванням Михайла Муравйова наступали на Київ. Українська Народна Республіка (УНР) мала обмежені військові ресурси для оборони, оскільки багато регулярних частин розпалися через революційні події.
Для захисту Києва Українська Центральна Рада змогла мобілізувати добровольців, серед яких були:
Студенти Київського університету та Українського народного університету.
Вояки 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького
Загалом український загін складав близько 400–600 осіб, переважно недосвідчених молодих бійців.
Українські захисники влаштували оборону на залізничній станції Крути.
Протягом кількох годин вони стримували наступ більшовицьких військ (близько 4 000 осіб), що переважали за чисельністю та мали артилерію.
Увечері українські частини почали відступати до Києва.
Під час відступу група із 27 студентів та гімназистів потрапила в полон. Їх жорстоко розстріляли більшовиків.
Хоча бій не зупинив наступ більшовиків на Київ, він надав час для укладення Берестейського миру між УНР та Центральними державами, що врятувало українську незалежність.
Полеглі під Крутами стали символом героїзму та самопожертви в боротьбі за Україну.
1918 року їх було урочисто перепоховано на Аскольдовій могилі в Києві.
День пам’яті героїв Крут в Україні відзначається щороку 29 січня.
Бій під Крутами став прикладом жертовності української молоді та нагадує про важливість боротьби за незалежність.